Піфагор народився на острові Самос, одному з найбільш квітучих островів Іонії, в родині багатого ювеліра. Ще до народження він був присвячений своїми батьками світла Аполлона. Він був дуже вродливий, і мати з дитинства відрізнявся розумом і справедливістю. З юних років Піфагор прагнув проникнути в таємниці Вічної Природи, осягнути сенс Буття. Знання, отримані їм у храмах Греції не давали відповідей на всі хвилюючі його питання, і він відправився в пошуках мудрості у Єгипет. Протягом 22 років він проходив навчання в храмах Мемфіса й отримав посвято вищого ступеня. Тут же він глибоко вивчив математику, "науку чисел або всесвітніх принципів", з якої згодом зробив центр своєї системи. З Мемфіса, за наказом втручання в Єгипет Камбіза, Піфагор разом з єгипетськими жерцями потрапляє до Вавилону, де проводить ще 12 років. Тут він має можливість вивчити багато релігії та культи, проникнути в містерії давньої магії спадкоємців Зороастра.
Приблизно в 530 році Піфагор нарешті повернувся до Греції і незабаром переселився в Південну Італію, у м. Кротоні. У Кротоні він заснував піфагорійський союз, який був одночасно філософської школою, політичною партією і релігійним братством. Тут були з'єднані філософія з життєвою практикою, що вказує людині гідний шлях до долі, очікує його після смерті. Школа жила громадами з суворою дисципліною моралі, від учнів потрібно розуму і стриманість. Однак, аскетизм не був ідеалом піфагорійців; шлюб був для них священним поняттям. У школу, поряд з юнаками, приймалися і дівчата. Навчання було багатоступінчастий і далеко не кожному давалося потаємне знання. Лише ті, хто успішно пройшов усі випробування, допускався у внутрішній двір будинку Вчителя. Тут Піфагор наставляли своїх найближчих учнів. Звідси і беруть свій початок назви езотеричні (тобто, те що всередині) і екзотерическе (тобто, то що поза) вчення. Суворий образ життя піфагорійців, їх споглядальну філософія, доброзичливо до людини і прагнення робити добро, надати допомогу, залучали до них багатьох людей. Союз незабаром став центром політичного і духовного життя всього Кротоні.
Школа Піфагора дала Греції цілу плеяду талановитих філософів, фізиків і математиків. З їх ім'ям пов'язані в математиці систематичне введення доказів у геометрію, розгляд її як абстрактної науки, створення вчення про подобі, доказ теореми, що носить ім'я Піфагора, побудова деяких правильних многокутників і багатогранників, а також вчення про парних і непарних, простих та складних, про фігурних і досконалих числах, арифметичних, геометричних і гармонійних пропорціях і середніх.
Учні Піфагора розселилися по Греції та її колоніями, де організували школи, в яких викладали головним чином арифметику та геометрію. Відомості про їх досягнення містяться у творах пізніші вчених - Платона, Арістотеля та інших.
Навчання Піфагора та його учнів охопило гармонію, геометрію, теорію чисел, астрономію. Але найбільше піфагорійці цінували результати, отримані в теорії гармонії, так як вони підтверджували їх ідею, що числа визначають все. Деякі стародавні вчені вважали, що поняття про золотом перерізі А: Н = Р: В, де Н і Р - гармонійним і арифметична середня між А і В, Піфагор запозичив у вавілонян. Теорема про співвідношення між сторонами прямокутного трикутника, відкриття якої приписують Піфагору, була відома і грекам, а ще раніше єгиптянам, вавилоняни, китайцям, по крайній мірі для приватних випадків. Найімовірніше Піфагор знайшов доказ цієї теореми, яка до нас не дійшло.
Також відкриття факту, що між стороною діагоналі квадрата не існує загальної заходи, було найбільшою заслугою піфагорійців. Це відкриття викликало перша криза в історії математики. Піфагорійський вчення про цілочисельних основі всього сущого більше неможливо було визнавати істинним. Тому піфагорійці намагалися зберегти своє відкриття в таємниці і створили легенду про Гіппасе Метапонітском, нібито загиблих при спробі розголосити цю таємницю. Піфагору приписують також теорему про суму внутрішніх кутів трикутника і задачу про поділ площині на правильні многокутники (трикутники, квадрати і шестикутники). Є відомості, що Піфагор побудував «космічні» фігури, то є п'ять правильних багатогранників. Але імовірніше, що він знав лише три простих правильних багатогранники: куб, чотирикутника, восьмигранник. Школа Піфагора багато зробила, щоб надати геометрії характер науки. Основною особливістю методу Піфагора було об'єднання геометрії з арифметикою. Геометричне доказ того, що суми парних послідовних чисел, починаючи з 1, є точними квадратами (1 +3 = 2 ² і т.д.) і кожне непарне число є різницею двох послідовних квадратів (2 ² -1 ² = 3, 3 ² -2 ² = 5 і т.д.). Піфагор багато займався пропорціями, прогрес і подобою фігур. Він один з перших прийшов до висновку, що земля має форму кулі і є центром Всесвіту, що Сонце, Місяць і планети мають власне рух, відмінний від добового руху нерухомих зірок. Ім'ям Піфагора названий кратер на видимій стороні Місяця.
У віці 60 років Піфагор одружився на своїй учениця Феано, дівчині дивовижної краси, підкорив серця мудрого філософа своєї чистої та пламенной любов'ю, безмежної відданістю та вірою. Феано дала Піфагору двох синів і дочку, всі вони були вірними послідовниками свого Великого батька. Один з синів Піфагора став згодом учителем Емпідокла і присвятив його в таємниці піфагорійський навчання. Дочки своєї Дано Піфагор довірив зберігання своїх рукописів. Після смерті батька і розпаду союзу Дано жила в величайшій бідності, їй пропонували великі суми за манускрипти, але вірна волі батька, вона відмовилася віддати їх у сторонні руки.
30 років прожив Піфагор в Кротоні. За цей час йому вдалося здійснити те, що залишалося мрією багатьох присвячених: він створив поверх політичної влади мудру владу вищого знання, подібну давньоєгипетській жречеству. Рада трьохсот, створений і очолюваний Піфагор, був регулятором політичного життя Кротоні і поширював свій вплив на інші міста Греції протягом чверті століття. Але ніщо так не дратує посередність, не викликає заздрість і ненависть, як панування великого розуму. Заколот проти правління аристократичний партії, що спалахнуло в Сібарісе, з'явився початком гоніння на піфагорійський союз. Багато хто з учнів загинули під уламками палатиме будівлі школи, інші загинули голодною смертю у храмах. Про час і місце смерті самого Піфагора достовірних відомостей не збереглося. Спогади про великим учителем і його вчення було збережено тими небагатьма, яким вдалося втекти в Грецію. Ми знаходимо його в "Золотих віршах" Лізія, в коментарях Геракліта, в уривках філол. і архит, а також в "Тімее" Платона. Прекрасна струнка система, дана світу Піфагор ніколи не була забута. Вона стала основою метафізики Платона, відродилася в Олександрійській школі, в працях багатьох пізніші античних філософів.
|
